Найкращий спосіб зробити дітей хорошими - це зробити їх щасливими. О.Уальд
Роль матері і батька
моральному вихованні дитини
Життя переконливо доводить животворчу силу родини у розвитку і вихованні дитини. Саме сім’я, залишаючись осередком людяності, безкорисливості та мудрості, є важливою школою виховання взаємостосунків між чоловіком і дружиною, між батьком і матір’ю, які мають розвиватися на ґрунті національних і сімейних цінностей, норм і традицій, взаємовпливу особистісних моральних якостей батьків і дітей. Засади родинних відносин ґрунтуються на любові. Маленька дитина інстинктивно тягнеться до своїх батьків, які її годують, зодягають і піклуються про неї. У малої дитини формується підґрунтя до справжньої любові. Коли між батьками бракує згоди, то це гостро відчуває дитина, яку це дуже ранить. Своєю неморальною поведінкою батьки можуть відштовхнути дитину від себе. Гідне пошанування батьками один одного є найкращим прикладом до наслідування для дітей. Батьки стосовно дітей повинні зберігати рівність поглядів і переконань, щоб діти не відчували різниці між наказами матері і батька, а також розуміли однакову відповідальність перед ними. Однакова любов до всіх дітей у родині сприятиме любові дітей між собою, а також до батьків. Старші брати чи сестри повинні відчути обов'язок помагати батькам у вихованні і навчанні молодших. Батьківський приклад, а особливо авторитет – велика сила у формуванні моральності у дітей і підлітків. А ким для кожного з нас є батько? Батько-захисник, годувальник. Його слово – закон. Він зробить усе, аби не згубилось коріння родоводу. Батьківська любов, згідно з народною мораллю, має бути стриманою і врівноваженою. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала; саме такою має бути батьківська любов. Пізнаючи світ, дитина оволодіває знаннями, при цьому опирається на думку і судження батьків. Від сім’ї залежить моральне обличчя дитини. Батьки впливають на дітей словом, вчинками, діями, прикладами, привчаннями, навіюваннями, при потребі і примусом, виховують у них любов до людей, формують дитячий характер, загартовують волю: «Приклад ліпше, ніж наука», «Бурчання наскучить, приклад научить», «Добрий приклад кращий за сто слів», – говорить народна мудрість. Матері і батькові в сім’ї відводилася найвища роль. Діти, на знак глибокої пошани, за народною традицією зверталися до матері та батька через увічливу форму «Ви». Від батьків підростаюче покоління засвоювало такі поняття, як гідність, честь, людяність. Саме матері і батькові належало формувати у дітей ставлення до себе та до інших людей. А це можливо лише в тих сім’ях, де панують лагідність, взаємна щирість та доброзичливість. Зрозуміло, що мати – природна вихователька своїх дітей, а батько –авторитет, захисник, годувальник. Але в народних уявленнях результат виховання багато в чому залежить саме від особистості матері, яка завдяки своїй любові може робити дива. «Мати ... перший педагог, від якого розпочався родовід, вихователь та й саме виховання, і її ніким замінити не можна» – наголошує М.Г. Стельмахович [5, 134]. В українській етнопедагогіці побутує багато прислів’їв та приказок, які підкреслюють культ матері, її виховну місію: «Що мама навчить, те й батько не перевчить», «Які кури – така квочка, яка мати – така дочка», «Чого не дала мати, того не купиш і в пана», «Батько розумний, а мати розумніша – ніколи дітей своїх не полише», «До людей по розум, до матері – по серце», «Мамина молитва і з дна ріки врятує, і в горах збереже», «Справжня мати і лає, і карає та від серця не відриває». Основним взірцем для дитини є перш за все мати, наділена такими людськими якостями, як любов, доброта, мудрість, відчуття краси, чесність, справедливість, совісність, покаяння і прощення, сердечність, душевність, милосердя, терпіння, інтелігентність, працьовитість тощо. Лише жінка-мати, від якої залежить духовно-моральна основа життя родини здатна створити в оселі атмосферу душевного спокою та захищеності кожного члена сім’ї. Правильне родинне виховання – запорука морального здоров’я дитини. Як свідчить світовий досвід, провідним чинником впливу сім’ї на дитину є її якісні характеристики: ставлення батьків до дитини, гармонійність взаємин між членами родини, позитивний психологічний клімат, пріоритет духовних цінностей, високий рівень культури. Народна мудрість стверджує: «Як батьки ставляться до своїх дітей, так і діти ставляться до своїх батьків». У сім’ї дитину вчать правильному ставленню до свого оточення – до батьків, родичів, знайомих, до суспільства взагалі. Вона пізнає основи життя й поведінки в суспільстві, засвоює моральні та суспільні норми і звички, найважливіші загальнолюдські цінності. Дуже важливо, щоб дитина знаходила у сім’ї любов, розуміння і відповідну допомогу на випадок невпевненості та невдач. Взаємовідносини у родині стають для дитини прикладом для наслідування або ж трагедією дитинства, що в подальшому відобразиться на всьому житті. Адже повсякденні проступки батьків залишать назавжди глибокий слід у дитячій душі. Так, саме батьки і сім’я справляють на вразливу дитячу душу найсильніший вплив. З сім’ї дитина виносить перші враження про навколишній світ, в сім’ї формується свідомість, закладаються моральні устої, прищеплюються культурні навички. Цьому сприяє мікроклімат взаємин дорослих і дітей, теплота, довірливість їхнього спілкування. Дбаючи про те, щоб діти виросли щедрими душею, відчували людське тепло і дарували його іншим, ви,батьки ні на мить не повинні забувати слова великого А.С. Макаренка: «Наші діти – це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але й це – не все: наші діти – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною. ...Батьки, насамперед ви повинні пам’ятати про велику важливість цієї справи, про вашу велику відповідальність за неї» .Сімейне виховання – важлива складова життя української родини. Виховання починається саме із сім'ї. Батько - найстарший. Його слово було законом для всіх у родині. Він ніс відповідальність за кожного члена сім'ї. Мама, матуся, ненька... Це Берегиня роду людського. Вона дала нам життя. Увесь вік пестить і оберігає нас - своїх дітей. Коли ми виростаємо, то батьки наші не менш хвилюються за нас дорослих, ніж за малих. Бо у дітях - все життя батьків, їхні мрії, сподівання. Обов'язок дітей - платити батькам за їхнє піклування, любов, відданість тим самим: піклуванням, любов'ю, відданістю... У дітях батьки продовжують себе. Піклування про розвиток і виховання дитини дає батькам відчуття повноти життя, особистого щастя і власної значущості. Батьки як головні вихователі відповідають перед власною совістю, народом, державою за долю дітей, їх моральну зрілість, вихованість. Держава покладає на батьків обов’язок і відповідальність за виховання дітей, за створення в сім’ї умов для повноцінного фізичного росту і розвитку дитини, формування її інтелектуальних здібностей, моральних якостей, організації життєдіяльності дитини. Батьки повинні добре підготувати дітей до майбутнього життя, сприяти здійсненню певної мети, допомогти їм стати повноцінними щасливими людьми.
Вкладення
Миссия
Это текст. Нажмите «Редактировать» или кликните здесь дважды, чтобы отредактировать этот контент и добавить полезную информацию о свой компании для посетителей сайта.
Видение
Это текст. Нажмите «Редактировать» или кликните здесь дважды, чтобы отредактировать этот контент и добавить полезную информацию для посетителей сайта.
